Емоційна сфера дитини: Тривожність та її прояви

Засідання ініціативної групи психологів на тему: «Емоційна сфера дитини. Тривожність».

ХІД ЗАСІДАННЯ :

1.Емоційне налаштування групи на продуктивну співпрацю. Вправа
«Подарунок сусіду» ( учасники стають в коло і один одному на долоні пензликом малюють подарунок. Тому, кому намалювали, потрібно відгадати що саме йому подарували ).
2.Вправа « Представлення учасника » з використанням набору карток « Креатив »( Кожен учасник обирає картку за допомогою якої, розповідає про себе ).
3. Інформаційне повідомлення
Умовно можна виділити 3 найбільш виражені групи дітей , що мають проблеми в емоційній сфері.
Агресивні діти безумовно, у житті кожної дитини були випадки, коли вона виявляла агресію, але, виділяючи цю групу, необхідно звернути увагу насамперед на ступінь прояву агресивної реакції, тривалість дії та характер можливих причин, часом неявних, що викликали афективну поведінку.
Емоційно нестримані діти – діти, що належать до цього типу, на все реагують надто бурхливо : якщо вони виражають захоплення, то своєю експресивною поведінкою « заводять всіх дітей »; якщо вони страждають – їхній плач та стогін будуть занадто голосним та зухвалим.
Занадто сором’язливі, ранимі, вразливі, боязкі, тривожні діти. Вони соромляться голосно і явно виражати свої емоції, будуть тихо переживати свої проблеми, боячись звернути на себе увагу.
Безсумнівно, характер прояву емоційних реакцій пов’язані з типом темпераменту. Діти що належать до 2 групи, є скоріше холериками, а представники 3 групи – меланхоліками або флегматиками. Такий розподіл має досить умовний характер : на практиці можна зустріти дітей, що поєднують у собі як істироїдні риси ( характерні для 2 групи ), так і агресивні тенденції ( 1 група ) ; або дітей агресивних, але в глибині душі дуже ранимих, боязких, беззахисних. Однак спільним для всіх цих груп є те, що неадекватні афективні реакції ( які проявляються по різному в дітей різних типів ) мають захисний, компенсаторний характер.

ТРИВОЖНІСТЬ І СТРАХИ
Тривога – емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеності й небезпеки і виявляється в очікуванні несприятливого розвитку подій.
Вроджена або сформована схильність дитини легко впадати у стан тривоги свідчать про тривожність як рису характеру. Тривожність у дітей виявляється в емоційній вразливості, боязні спілкуватися з незначущими людьми, плаксивості, нитті.
Будь-який страх, наприклад страх темряви, може виявлятися як звичайний віковий страх, але може бути ознакою відхилень в особистісному розвитку.
Ознаки тривожності:
- підвищена збудливість, напруженість, скутість;
- страх перед усім новим, незнайомим, незвичним;
- невпевненість у собі, знижена самооцінка;
- очікування неприємностей, невдач, осуду старших;
- старанність, розвинуте почуття відповідальності;
- безініціативність, пасивність, боязкість;
- схильність пам’ятати більше погане ніж хороше.
Критерії визначення тривожності у дитини за Бейкером та Алвордом:
1.Постійна стривоженість.
2.Іноді неможливість сконцентруватися на чому-небудь.
3. М’язове напруження (в області обличчя, шиї).
4.Дратівливість.
5. Порушення сну.

Причини тривожності:

• конституціональна особливість нервової системи (меланхолійний темперамент);

• компонент невротичного стану, що виявляється як страх окремих людей, ситуацій, які спровокували психоемоційну травму дитини, наприклад, страх перед людиною у білому одязі (нагадує білий халат лікаря), страх залишитися на самоті як вияв емоційного дискомфорту, коли дитину покидала мама чи хтось із близьких людей;

• наслідок інфекційної інтоксикації, виникає на фоні загального нервово- психічного виснаження;

• результат залякування дорослими з метою домогтися послуху;

• побічний продукт багатої емоційної уяви дитини;

• природний страх перед новим, незвичайним, вияв інстинкту самозбереження(страху грози, темряви);

• результат дисгармонійних стратегій виховання: відкидання, гіперопіки, гіперсоціалізованого виховання з надмірною кількістю заборон, правил, оцінок, вимог, поєднується з комплексом провини за свою неспроможність відповідати жорстоким соціальним стандартам ;

• подружній конфлікт;

• утрата близької людини;

• один із симптомів аутизму.

Діагностична програма для виявлення причин тривожності та сором’язливості у дошкільників

Методика діагностики тривожності (Теммл, Доркі, Амен)
Методика виявлення дитячих страхів «Страхи в будиночках» (Захаров, Панфілова)
Малюнок родини

2.

Батьки
Вихователі

Критерії визначення тривожності у дитини (Бейкер, Алворд)
Опитувальник для виявлення тривожності у дитини (Лаврентьєва Г. П., Титаренко Т. М )
Рівень тривожності та психічного напруження дитини
(за О. Захаровим)

Методика експертної оцінки тривожності дитини
Для оцінювання рівня тривожності дитини дорослим, які добре її знають ( батькам, іншим членам сім’ї, вихователям ), можна запропонувати опитувальник – методику Лаврентьєва Г. П., Титаренко Т. М "Рівень тривожності дитини", яка призначена для виявлення рівня дитячої тривожності на основі зіставлення результатів спостереження, отриманих від самого дослідника, батьків дитини і вихователів. У назві анкети не варто зазначати, що вона спрямована на вивчення тривожності дитини. Краще дати їй назву « Дослідження індивідуальних особливостей ».
Інструкція : якщо твердження, що міститься в анкеті, правильно, на ваш погляд, характеризують дитину, поставте плюс, якщо неправильно – мінус.
Запитання
1. Не може довго працювати, не втомлюючись. 
2. дитині важко зосередитися на чомусь. 
3. Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння. 
4. Під час виконання завдань дуже напружениа, скута. 
5. Ніяковіє частіше за інших. 
6. Часто говорить про напружені ситуацїї. 
7. Як правило, червоніє в незнайомій обстановці. 
8. Скаржиться, що сняться страшні сни. 
9. Руки зазвичай холодні і вологі. 
10.Нерідкобувають розлади шлунку. 
11. Сильно пітніє, коли хвилюється. 
12. Часто відсутній апетит. 
13. Спить неспокійно, засинає важко. 
14. Полохлива, багато що викликає страх. 
15. Зазвичай неспокійна, легко засмучується. 
16. Часто не може стримати сльози. 
17.Погано переносить очікування. 
18. Не любить братися за новеділо. 
19. Не впевнена у собі, у своїх силах. 
20. Боїться труднощів. 

Обробка та інтерпретація даних .
Позитивна відповідь щодо кожного із запропонованих тверджень оцінюється в 1 бал. Сума балів – загальний бал тривожності.
Висока тривожність – 15 – 20 балів.
Середня тривожність – 7 – 14 балів.
Низька тривожність – 1 – 6 бали.

4.Вправа « Дракон ловить свій хвіст » ( учасники стають тримаючись одне одного за плечі. Той, хто стоїть першим, намагається спіймати останнього, а всі інші йому заважають. Умова : не розривати руки ).

ІМПУЛЬСИВНІСТЬ
Імпульсивність – це особливість поведінки людини, яка полягає у схильності діяти за першим спонуканням. Імпульсивна людина поводиться нестримано, піддається ситуативним емоційним пориванням, не враховує інтересів інших людей.
Нормально,що всі дошкільники імпульсивні, адже через свій егоцентризм вони дбають насамперед про задоволення своїх потреб. Однак ступінь імпульсивності в різних дітей неоднаковий. Значна емоційна розгальмованість зумовлює труднощі у вихованні.
Ознаки імпульсивності:

• невміння чекати,нетерплячість;

• здатність легко ображатися;

• дратівливість,емоційна нестриманість;

• легке відвертання уваги;

• безтурботність, легковажність,безвідповідальність;

• нелюбов до тривалої, монотонної роботи;

• жага нових вражень, змін.

Причини імпульсивності:

• вікова особливість психіки дітей, пов’язана зі слабкістю емоційно- вольової саморегуляції поведінки, не сформованістю підпорядкування мотивів;

• потурання дорослими емоційній нестриманості дитини, намагання вдовольнити її найменші забаганки;

• слабка емоційно- образна пам'ять,нездатність затримати спонукання, утримати мету діяльності;

• гіперактивність унаслідок переживання збудження над гальмуванням;

• надмірно багате різними подразниками середовище;

• фізичне нездужання дитини.

Спостереження за імпульсивною (гіперактивною) дитиною
Під час проведення спостережень слід звертати увагу на характерні для неї показники.
Дефіцит активної уваги

• Непослідовна, їй важко довго утримувати увагу.

• Не слухає, коли до неї звертаються.

• З великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не завершує їх.

• Зазнає труднощів у самоорганізації.

• Часто губить речі.

• Уникає завдань, які вимагають розумових зусиль, і нудних.

• Часто забудькувата.

Рухова розторможеність

• Непосидюча.

• Проявляє ознаки стурбованості (барабанить пальцями, совається в кріслі, бігає, залазить куди-небудь).

• Спить набагато менше за інших дітей, навіть у дитинстві.

• Дуже говірка.

Імпульсивність

• Починає відповідати, недослухавши запитання.

• Не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває

• Погано зосереджує увагу.

• Не може дочекатися винагороди.

• Не може контролювати і регулювати свої дії. Поведінка слабо керована правилами.

• Під час виконання завдань поводиться по-різному і показує дуже різні результати (на деяких заняттях дитина спокійна, на інших – ні, на одних уроках вона успішна, на інших – ні).

Вимірювання імпульсивності

Зміст анкети:

1. Дитина завжди знаходить швидку відповідь,коли про щось запитують (можливо і неправильну але швидку)

2. У Дитини часто змінюється настрій.

3. Часто відчувається , що їй все набридло.

4. Швидко,не вагаючись,приймає рішення.

5. Часто відволікається на заняттях.

6. Коли хтось із дітей на неї кричить, вона теж кричить у відповідь.

7. Зазвичай впевнена,що впорається з будь- яким завданням.

8. Це людина дії, розмірковувати не вміє і не любить

9. В іграх не підкоряється загальним правилам.

10. Гарячкує під час розмови, часто підвищує голос.

Шкала оцінювання:
Висока імпульсивність – 8-10 балів,
Середня імпульсивність – 4-7 балів,
Низька імпульсивність – 1-3 бали.

ПРОЕКТИВНА МЕТОДИКА «КАКТУС»

Автор методики – Панфілова М. А. Мета: дослідження емоційно-особистісної сфери дитини, виявлення наявності агресії, її направленості і інтенсивності. Методика призначена для роботи з дітьми старше 3 років.
Процедура. При проведенні діагностики видається аркуш паперу форматом А4, простий олівець, кольорові олівці. Після того, як дитина намалювала малюнок, їй задають питання, відповіді які допоможуть уточнити інтерпретацію.
Інструкція: «На аркуші паперу намалюй кактус – таким, яким ти його собі уявляєш».
Запитання:
1. Цей кактус домашній або дикий?
2. Цей кактус сильно колеться? Його можна помацати?
3. Кактусу подобатися, коли за ним доглядають, поливають, удобрюють?
4. Кактус росте один або з якою-небуть рослиною по сусідству? Якщо зростає з сусідом, то, яка це рослина?
5. Коли кактус підросте, то, як він зміниться (голки, обсяг, відростки)?
Агресивність – наявність голок, особливо їх велика кількість. Сильно стирчать, довгі, близько розташовані один до одного голки відображають високий ступінь агресивності.
Імпульсивність – уривчасті лінії, сильний натиск.
Егоцентризм, прагнення до лідерства – великий малюнок, розташований в центрі листа.
Невпевненість у собі, залежність – маленький малюнок, розташований внизу аркуша.
Демонстративність, відкритість – наявність виступаючих відростків в кактусі, химерність форм.
Скритність, обережність – розташування зигзагів по контуру або всередині кактуса. Наявність западин і вгинань свідчить про скритність, такий малюк говорить куди менше, ніж знає.
Оптимізм – зображення «радісних» кактусів, використання яскравих кольорів у варіанті з кольоровими олівцями.
Тривога – переважання внутрішнього штрихування, переривчасті лінії, використання темних кольорів у варіанті з кольоровими олівцями.
Жіночність – наявність м’яких ліній і форм, прикрас, квітів.
Якщо кактус має опуклості – значить, дитина відкрита і простодушна.
Екстравертірованность – наявність на малюнку інших кактусів або квітів.
Прагнення до домашньої захисту, почуття сімейної спільності – наявність квіткового горщика на малюнку, зображення домашнього кактуса.
Відсутність прагнення до домашньої захисту, почуття самотності – зображення дикоростучого, пустельного кактусу.
Чим яскравіший кактус – тим більш життєрадісним є досліджуваний. Якщо ж він похмурий і в малюнку переважають темні тони – значить, необхідно якщо не бити на сполох, то хоча б дізнатися причину.
Розміщення на аркуші. Малюнок у центрі означає нормальний рівень самооцінки, відсутність незадоволеності своїм становищем і якихось особливих домагань. Чим сильніше малюнок зрушується вгору, тим вища самооцінка, і відповідно, чим нижче малюнок – тим менше впевненості в собі. Зрушення вліво означає – присутність в характері рис інтроверта, вправо – схильність до екстраверсії. Розмір кактуса також має значення, чим крупніший малюнок, тим більш вираженим є прагнення до лідерства, наполягання на своїй думці як єдиній вірній.
Характеристика ліній і сили натиску на олівець. Тут слід зазначити, що чим сильніший натиск на олівець, уривчастість ліній, використання внутрішнього штрихування, тим більше автор малюнку схильний до імпульсивності, тривожності, пригніченості настрою. Більш тонкі лінії, певна «легкість» натиску, вільність ліній в малюнку, присутність елементів, що додають кактусу привабливість, позитив, що викликають симпатію говорять про більш поступливий, м’який характер особистості, почуття гумору, позитивний настрій, відкритість. Наявність зигзагів, різких виступів розглядається як замкнутість, обережність. Необхідно звернути увагу безпосередньо на форму кактуса. Хитромудра, химерна і вітіювата форма говорить про демонстративність.
Домашній або дикоростучий? Подивіться як росте кактус. Якщо він намальований у квітковому горщику, то це інтерпретується як бажання домашнього затишку, прагнення до створення сім’ї, орієнтування на будинок, сімейне вогнище. Відповідно дикий, неокультурений, намальований в пустелі кактус уособлює собою самотність усвідомлено вибрану або вимушену. Якщо кактус «росте» на малюнку «з нізвідки», тобто відсутня навіть найменша основа – значить і в реальності немає опори у вигляді домашнього затишку, людина, можливо, не планує створення сім’ї або має будь-які труднощі, проблеми з близькими людьми і підсвідомо відчуває неприйняття, відторгнення, брак домашньої захищеності.
Наявність голок (один з найважливіших елементів). В реальності кактуси в залежності від видів можуть мати довгі, гострі і рідкісні голки; більш короткі і часті; дуже короткі, які практично не колються. На цьому і будується трактування малюнку.Чим довше, більше за кількістю і гостріші голки, тим вороже, агресивніше в спілкуванні характер автора «кактусу». Але в той же час голки можуть розглядатися як певного роду захист від навколишнього середовища, необхідний для збереження цілісності особистості. Все залежить від того наскільки голкам приділена увага, чи зроблений акцент на них за допомогою штрихування, сильного натиску або інших елементів.
Наявність «діток» на кактусі. Є думка, що «дітки» на кактусі позначають насправді дітей, або вже наявних, або планованих в майбутньому. Найчастіше «дітки» зустрічаються на «одомашнених» кактусах, що вже означає прагнення до створення сім’ї.
Присутність додаткових елементів. Це можуть бути написи, підписи під малюнками, пояснення, а також інші тварини, рослини і т.д. Ці додаткові елементи мають важливе значення для характеристики малюнка в цілому, вони дають можливість тлумачити його більш повно і точно.
Звичайно, дані ознаки не можна вважати єдино вірними: на уявлення дитини про кактус можуть вплинути побачені ним раніше малюнки в книжках і телевізійні передачі. У будь-якому випадку, не бійтеся задавати навідні запитання, чому кактус вийшов саме таким, а не яким-небудь іншим. Але, найважливіше – це пам’ятати: якщо з’явилися сумніви і тривоги з приводу психічного стану дитини і на це є якісь підстави, то саме час відвідати кабінет дитячого психолога.

5.Релаксація «На березі моря»

ВИЗНАЧЕННЯ АГРЕСИВНОСТІ

Агресивність – характеризується поведінкою, спрямованою на заподіяння фізичної чи психологічної шкоди іншій людині, і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті.
Ознаки агресивності :

• упертість, прагнення заперечувати, відмовлятися ;

• забіякуватість, дратівливість ;

• напади гніву, вибухи злості, обурення ;

• намагання образити, принизити ;

• владність, наполягання на своєму ;

• егоцентризм, невміння зрозуміти інтереси іншого ;

• самовпевненість, завищена самооцінка.

Причини агресивності :

• реакція на приниження гідності дитини, підсміювання, знущання з неї;

• наслідок обмеження самостійності дитини, надмірної опіки, відкидання дорослими ініціатив малюка ;

• яскраво виражена ексравертованість ;

• вияв едіпового комплексу ( переважне спрямування агресивності на дорослого однієї з дитиною статі ) ;

• вияв суперництва між дітьми у сім’ї з метою отримати перевагу над братами чи сестрами ;

• від реагування комплексу неповноцінності, намагання довести іншим свою вищість ;

• результат фрустрації – гнітючого переживання невдачі через невдоволення потреб.

Анкета для визначення агресивності

1. Злий дух часом вселяється в дитину.

2. Вона не може змовчати, коли чимось незадоволена.

3. Коли хтось її образить, вона обов’язково прагне помститися.

4. Часом вона із задоволенням ламає іграшки, щось розбиває, шматує, рве книжки.

5. Інколи вона так наполягає на чомусь, що інших людей це дратує.

6. У відповідь на звичайні розпорядження прагне зробити все навпаки.

7. Часто дуже сварлива.

8. Любить бути першою : верховодити, підкоряти собі інших.

9. Легко свариться, вступає в бійку.

10. Не зважає на ровесників, не поступається, не ділиться нічим.

Шкала оцінювання :
Висока агресивність – 8 – 10 балів.
Середня агресивність – 4 – 7 балів.
Низька агресивність – 1 – 3 бали.

У виборі діагностичних методик кращими виявилися проективні методики, що зумовлено віковими особливостями досліджуваних дітей.

Для виявлення дітей з вираженим агресивною поведінкою використовується методика «Малюнок неіснуючого тварини».
Тест «Неіснуюче тварина» відноситься до проективних методик, він може пропонуватися дітям з п'ятирічного віку. Ряд вчених (К. Маховер, Дж. Бак, С. Рейнольдс і ін) вважають, що малюнок тварини (а також людини, будинки, дерева) - це своєрідний автопортрет, так як у своєму малюнку дитина представляє ті риси, які в тій чи іншій мірі значимі для неї.
Прагнення малювати притаманне дітям старшого дошкільного і молодшого шкільного віку. Воно свідчить про розвиток образного мислення і потреби виразити себе. Вивчення малюнків допомагає краще зрозуміти інтереси, захоплення дітей, особливості їхнього темпераменту, переживань і внутрішнього світу. Вже сама переважання сірих тонів і домінування чорного кольору в малюнках підкреслює відсутність життєрадісності, знижений тон настрою, велика кількість страхів, з якими не може впоратися дитина.
Сірі і коричневі тони часто вживаються напруженими, конфліктними, розгальмованими дітьми. Підвищена збудливість і гіперактивність знаходять своє вираження в нестійкості зображення, його смазанності або у великому числі виразних, але пересічних ліній. Діти з істеричними рисами характеру незалежно від свого реального положення малюють себе в центрі групи.
Про наявність агресивних тенденцій у поведінці можна судити за наступними деталей в малюнку:
Очі, порожні очниці;
Оскал, видно зуби;
Агресивна позиція тварини;
Закреслена постать або деформована;
Ікла, роги, шипи.
Процедура проведення: дитині пропонують аркуш паперу, ластик, кольорові олівці, фломастери, простий олівець.
Інструкція: «Намалюй таку тварину, якого немає і не було на білому світі, власне, тільки своє».
Для уточнення та розширення уявлень про особливості особистісних якостей, супутніх агресивної поведінки дітей використовується Тест Руки Вагнера належить до проективних методик .
Зазначені автори виходять з положення про те, що розвиток руки пов'язано з розвитком головного мозку. Велике значення руки в сприйнятті простору, орієнтацій у ньому необхідних для будь-якої дії. Рука безпосередньо залучена в зовнішню активність. Отже, пропонуючи обстежуваним в якості візуальних стимулів зображення руки, що виконує дію, можна зробити висновки про тенденції активності обстежуваних.
Порядок роботи з методикою.
Випробуваному в стандартній послідовності пред'являють 10 карток і просять відповісти на питання: «Що, на вашу думку, робить ця рука? На що здатна людина з такою рукою? ».
Матеріал - 9 стандартних карток з зображенням руки і одна без зображення, при показі якій просять представити кисть руки і описати її уявні дії.
Відповіді випробуваного класифікуються за 11 категоріями:
Агресія.
Зазначення.
Страх.
Емоційність.
Комунікація.
Залежність.
Демонстративність.
Калік.
Пасивна безособовість.
Активна безособовість.
Опис.
6.Самомасаж та сміхотерапія з каштанами

ДІАГНОСТИКА РАННЬОГО ДИТЯЧОГО АУТИЗМУ

Аутизм – крайня форма психологічного відчуження, яка виражається у відході дитини від контактів з навколишньою дійсністю і заглибленні у світ своїх переживань.
Ознаки раннього дитячого аутизму :

• мутизм ( відсутність мовлення ). Голосові реакції цих дітей рідкісні та мають аутостимуляторний характер ( мичання, цмокання язиком). Зрідка вони здатні за матір’ю на її прохання повторити окремі склади, які іноді позначають ціле слово, але виражають свої бажання переважно жестом або вереском ;

• поведінкові стереотипи : поведінка вичерпується аутостимуляціями ( возити машинки і дивитися на колеса, як вони крутяться, відчиняти та зачиняти двері, вертіти щось в руках, трясти ними і спостерігати за їх відображенням на гладкій полірованій поверхні ) ;

• значне посилення тривоги в різних ситуаціях, переїзд ;

• симбіотичний характер зв’язку з матір’ю . Дитина може гостро реагувати на досить тривалу ( протягом кількох днів ) відсутність матері мутизмом, посиленням рухових стереотипів, енурезом. Її присутність лише гарантувала своєчасне виконання бажань дитини. Сама дитина не прагне тактильного контакту з матір’ю, не переносить ( або недовго терпить ) її ласки, не шукає захисту у матері, а схильна заглиблюватися в ауто стимуляцію ;

• переважання поганого настрою, періодичні агресивні спалахи, коли дитина відштовхує матір або інших дорослих, б’ючи їх по обличчю або ногою по ногах ;

• погляд крізь об’єкт, уникання візуального контакту з очима іншої людини ;

• запізніле формування навичок самообслуговування : користування ложкою, тримання чашки, одягання ;

Причини аутизму :

• спадкова схильність до шизофренії, її початкова стадія ;

• органічна патологія мозку ( вроджений токсоплазмоз, сифіліс, інтоксикація свинцем ), вроджені дефекти обміну речовин, порушення діяльності ендокринної системи ;

• емоційна депривація – брак теплих стосунків з людьми, нехтування дитини близькими людьми.

Анкета для визначення дитячого аутизму

1. Дитина часто озлоблюється на близьких людей, які добре до неї ставляться.

2. Цурається своїх однолітків, тримається осторонь від них.

3. Не довіряє людям, побоюється них.

4. Спить неспокійно. Прокидаючись кричить або плаче.

5. Характерні немотивовані перепади настрою, вередливість, плаксивість, агресія, емоційна збудливість.

6. Боїться побутових шумів, тихих звуків, тварин, вогню, висоти, самотності за відс4утності страху темряви.

7. Консервативна в їжі, відкидає нові види їжі.

8. Болісно реагує на зміну звичної атмосфери, не любить нового одягу.

9. Схильна ламати іграшки.

10. Уникає погляду в очі іншої людини, з якою контактує.

11. Опирається пестощам, ніжності з боку інших людей.

12. Любить розглядати свої руки, перебирати пальці біля обличчя.

13. Рано починає розрізняти кольори, малює стереотипні орнаменти.

14. Схильна до звукової само стимуляції.

15. Має « дерев’яну » ходу ( на ногах, які не згинаються ).

16. Здається « тупою », не розуміє простих інструкцій.

17. Безпорадна в побуті, складно засвоює навички самообслуговування.

18. Цікавиться знаками і символічними позначками : текстом книжки, цифрами, буквами.

19. Мовчазна, не підтримує розмови з чужими людьми.

20. Схильна до алергії.

Шкала оцінювання :
Високий ступінь аутизму – 15 – 20 балів.
Середній ступінь аутизму – 7 – 14 балів.
Низький рівень аутизму – 1 – 6 балів.

7.Підсумки семінару

Рівень тривожності та психічного напруження дитини
(за О. Захаровим)

Запитання

Так

Ні

Іноді

1.

Легко засмучується, багато переживає

2.

Часто плаче, скиглить, довго не може заспокоїтись

3.

Вередує, дратується через дрібниці

4.

Часто ображається, не переносить зауважень

5.

Трапляються випадки агресії

6.

Заїкається

7.

Гризе нігті

8.

Смокче пальці

9.

Поганий апетит

10.

Вживає їжу вибірково

11.

Важко засинає

12.

Спить неспокійно

13.

Неохоче прокидається

14.

Часто кліпає

15.

Неспокійні, імпульсивні рухи

16.

Не вміє зосереджуватись, швидко відволікається

17.

Намагається бути тихим

18.

Боїться темряви

19.

Боїться самотності

20.

Боїться невдач

21.

Відчуває почуття неповноцінності

Дякую за співпрацю!
Інтерпретація результатів
За кожну відповідь «так» отримуєте 2 бали, «іноді» - 1 бал, «ні» - 0 балів.
Якщо ви отримали суму:

• 28-42 – невроз, високий рівень психоемоційного напруження;

• 20-27 – невроз був чи буде найближчим часом;

• 14-19 – середній рівень психоемоційного напруження;

• 7-13 – низький рівень психічного напруження, дитині необхідна увага;

• До 7 балів – відхилення незначні і проявляються як вікові особливості розвитку дитини.